Luonnonuskonnot Hindulaisuus Buddhalaisuus Taolaisuus Kungfutselaisuus Shintolaisuus Juutalaisuus Islam
LUONNONUSKONTOJEN - OMINAISPIIRTEITÄ VARHAISKANTAISTEN, KIRJOITUKSETTOMIEN KULTTUURIEN USKONNOT
НЕ МАЄ СВЯЩЕННОЙ КНИГИ
Релігії, які не мають власної священної книги, називаються природними. Ці релігії виникли ще до винаходу грамотності і часто зберігали зв’язок з технічно вищими культурами через їхню географічну віддаленість. Найвідомішими корінними народами, які живуть сьогодні, є корінні народи Австралії, наваджійці Північної Америки, корінні народи Сибіру та бушмани Африки, канадські інуїти і маорі Нової Зеландії. Природною була і релігія стародавніх фінів релігії. Не всі природні релігії однакові, але їхні релігійні традиції і звички можуть бути дуже різними. Однак у них багато спільного:
Усна традиція як сила громади
Оскільки священні тексти не можна було створювати письмово, увесь релігійний матеріал потрібно було передавати усно до наступного покоління і зберігається в пам'яті. Це стало усною традицією поступово поетичний, оскільки його легше було запам'ятати й пригадати за потреби.
РИТУАЛИ, ОБРАДИ
Знання змісту міфів було необхідно для організації різноманітних ритуалів. У кожній громаді був мудрець-шаман з повагою до громади і безсумнівним авторитетом, який був фахівцем з ритуалів і виконавцем. Ці схематичні дії можна організувати, наприклад, щоб умилостивити богів чи духів, подякувати за добру здобич ( жертовні ритуали ) або коли в сім’ї народжується дитина, перехід молодої людини з дитинства у доросле життя , чоловік і жінка почала жити як пара або померла. Останні називаються перехідними спорами.
Річний цикл передбачав чимало ритуалів, особливо в сільськогосподарських культурах, коли починали сівбу і у зв'язку зі збиранням врожаю ( календарні обряди ).
Ритуали вимагали спільноти, а особистість потребувала спільноти, щоб їх захистити. Навіть смерть не виключала людину назавжди з громади, але вважалося, що померлий все ще слідує за життям власного роду та племені. До предків треба було ставитися з повагою, що було помітно в похоронних обрядах і в поминанні померлих пізніше. За словами покійного, у могилу для майбутнього життя можна було покласти дуже цінні речі та продукти харчування. Цими діями вціліли родичі також хотіли забезпечити собі щастя. Якщо померлий не був задоволений лікуванням, вважалося, що він спричиняє щось погане.
MANA, YLILUONNOLLINEN VOIMA
Manalla, joka ymmärretään yliluonnolliseksi voimaksi, suojauduttiin pahoja yliluonnollisia voimia vastaan. Manaa voi olla määrätyissä paikoissa: erikoisissa kivissä, lähteissä, puissa, eläimissä , esim. suomalaisille karhu oli pyhä eläin. Heimopäälliköissä ja samaaneissa oli manaa, jonka voimalla he pystyivät parantamaan tai hallitsemaan , olemaan yhteydessä yliluonnollisten voimien kanssa. Suomalaisessa perinteessä sana väki on mana-käsitteen vastine. (väkipyörä, väellä ja voimalla). Jotkut uskovat edelleenkin amulettien tuovan hyvää onnea ja pitävät niitä mukanaan. Amuletti sisältää siis manaa. Ilman manaa ei voinut harjoittaa magiaa eli yliluonnollisten voimien pakottamista toimimaan halutulla tavalla. Magiaa tarvittiin moneen asiaan. Loitsuissakin oli manaa ja niitä voitiin käyttää kala- tai metsästysonnen saamiseen. Loitsuilla pidettiin pahat henget kurissa ja houkuteltiin onnea lähelle. Joskus loitsuilla haluttiin pahaa toisille, silloin puhutaan mustasta magiasta.
Ihmiset, eläimet tai paikat, joissa uskottiin olevan manaa, olivat tabuja. Tabuun sisältyy myös pyhän läsnäolo. Jos joku oli tabu, siihen ei ollut lupa koskea, koska mana saattoi virrata pois ja vahingoittaa koskijaa. Tabusäännön rikkojan oli suoritettava uhritoimitus itsensä ja heimonsa puolesta.
Ihminen on aina esittänyt kysymyksen: Miten maailma, ihmiset, kasvit ja eläimet ovat syntyneet? Miksi ukkonen jylisee, miksi aurinko paistaa? Alkuperäiskansoilla oli näihin vastauksensa. Tällaisia kertomuksia kutsutaan myyteiksi. Suomalainen myytti kertoi , että maailma oli syntynyt rikkoutuneesta sotkan munasta.
PANTEISTINEN JUMALAKÄSITYS
Jumaluuden uskotaan olevan persoonaton voima, joka esiintyy kaikkialla luonnossa. Intiaanien oli vaikeaa ymmärtää, että joku tahtoo omistaa maata . Luonnon sieluttaminen eli animismi oli tyypillistä luonnonuskonnoissa. Intiaanit puhuivat äiti maasta, suomalaiset maaemosta. Erilaisilla luonnon paikoilla: kivillä, lähteillä, metsällä, tähdillä, ym. oli omat henkiolentonsa, jotka olivat todellisia näiden paikkojen omistajia eli haltijoita.
Luonnonuskontojen kannattajia on tällä hetkellä noin 370 miljoonaa eli 3 % maailman väestöstä.
